Шкідники та загрози врожаю

Нашестя сарани на півдні. На півдні України зафіксовано масове поширення перелітної сарани. Головні причини – аномальна спека, тривала посуха та воєнні дії, зокрема затоплення і зневоднення великих територій після підриву Каховської ГЕС. Перші осередки нашестя з’явилися в червні на Херсонщині, а 14 липня – на Запоріжжі. Сарану вже помічали у Херсонській, Запорізькій, частково Одеській областях, а поодинокі випадки – навіть на Дніпропетровщині. Фітосанітари радять аграріям моніторити поля і при появі більше 2–5 личинок азійської сарани на м² негайно проводити хімобробки. На щастя, промислові посіви поки не постраждали, адже комаха живиться переважно очеретом та дикими травами. На Херсонщині спалах сарани вдалося локалізувати: завдяки оперативному повідомленню фермера та застосуванню дронів для обприскування ~150 га бур’янів, нових осередків високої чисельності не зафіксовано. Спецрежим захисту рослин, запроваджений 23 червня, планують скасувати після завершення моніторингу.

Інші шкідники. За результатами моніторингу насіннєвих посівів кукурудзи (Полтавщина), літ кукурудзяного стеблового метелика цьогоріч слабкий – холодні ночі в червні-липні стримали розвиток, тож масових пошкоджень не спостерігається. Натомість чисельність бавовникової совки вища, ніж торік: у пастки масово потрапляють імаго, а в полях фіксують до 520 яєць совки на 100 рослин кукурудзи, причому до 60% рилець качанів уже заселені гусінню. Експерти наголошують – якщо під час цвітіння кукурудзи знаходите дрібну гусінь совки в рильцях, треба негайно обприскувати інсектицидом, інакше шкідник виїсть зерно та відчинить «ворота» для інфекцій. Градова небезпека. За даними польських фахівців, невеликий град зазвичай не спричиняє значної втрати врожаю кукурудзи. Але сильний град, особливо у фазу викидання волоті та запилення, може повністю знищити посіви – ушкодження волотей і приймочок здатне обернутися втратою 70–100% врожаю. Якщо ж град б’є по кукурудзі до фази 6-го листка, рослина найчастіше відновлюється за умови неушкодженої точки росту.

Врожайність і хід жнив 2025

Зернові та олійні. Станом на кінець липня українські аграрії зібрали понад 10,35 млн тонн ранніх зернових і зернобобових (29% площ) та понад 1,04 млн тонн ріпаку. Середня врожайність пшениці – 3,25 т/га, ячменю – 3,33 т/га. Повністю завершили збирання ріпаку Дніпропетровська і Закарпатська області. На Дніпропетровщині обмолотили ~60,9 тис. га ріпаку при середній урожайності 1,94 т/га, Одещина теж на фініші (86,9% площ, 1,78 т/га). Показово, що середня врожайність сої цього сезону очікується вищою, ніж торік. Експерти пояснюють це тим, що випадкові виробники залишили сегмент – на полі лишилися тільки професійні гравці, які вирощують якісне насіння і застосовують кращі технології. За сприятливих умов це може дати кращий результат, хоча на площах сої вплине й нещодавнє запровадження експортного мита (так звані «соєво-ріпакові правки»).

Регіональні особливості. Незважаючи на війну, аграрії Донеччини продовжують працювати навіть під обстрілами і атаками дронів-«шахедів». Посівні площі у регіоні скоротилися вшестеро порівняно з 2021 роком (зернові засіяні лише на 87 тис. га), але озиму пшеницю і соняшник вирощують і вже розпочали жнива. Через весняні заморозки врожаї скромні: пшениця місцями дає 2,7–4,0 т/га, а подекуди лише ~1,5 т/га. На Херсонщині ситуація критична: понад 50 тисяч га озимої пшениці знищено посухою та бойовими діями. Урожайність пшениці там впала в 2-3 рази (до 1,5 т/га у фермера Дмитра Ільяша), озимий ріпак ледь набрав 0,3 т/га. Пізніх ярих теж не чекають – соняшник просто вигорає в полі без зрошення. Ба більше, аграрії Херсонщини змушені зберігати збіжжя просто неба в полімерних рукавах і постійно слідкувати за небом – через близькість фронту сушарки й склади під прицілом.

Баштанні та ніші. В умовно безпечних регіонах освоюють культури, які раніше були «візитівкою» півдня. Наприклад, на Кіровоградщині цьогоріч висадили 2 200 га кавунів, і вже збирають перші врожаї ранніх сортів. Загалом баштанні в області займають ~3 200 га – стільки ж, як торік, і навіть більше, ніж до війни. У планах кіровоградських фермерів зібрати ~22 тис. тонн кавунів і динь (близько 95% баштану вирощує населення на присадибах). Хоча весняні заморозки пошкодили ~5% розсади, застосування плівкових тунелів та ультраранніх гібридів дозволило врятувати більшу частину врожаю. Перші партії кавунів продаються з поля по 25 грн/кг, очікується здешевлення до ~20 грн за пару тижнів.

Ринок добрив та цінові тренди

Добрива дорожчають. На тлі війни Україна обмежила імпорт азотних добрив через порти, що може призвести до рекордного стрибка цін на внутрішньому ринку. За словами Андрія Халявки (директор компанії GROSSDORF), морські поставки селітри з дешевих джерел (Туреччина, Узбекистан тощо) були найдоступнішими, а їх блокування залишає аграріям дорожчий вітчизняний або європейський продукт. Він застерігає: якщо держава не знайде безпечних шляхів імпорту або не підтримає внутрішнє виробництво, то осіння посівна 2025 ризикує стати «золотою» – добрива будуть і дефіцитними, і надто дорогими. Азотні добрива вже дорожчають: подорожчання селітри неминуче потягне за собою зростання цін на карбамід, КАС, сульфат амонію, що збільшить собівартість урожаю. Частина фермерів може зменшувати норми внесення, що негативно вплине на майбутній врожай. Часткове рішення – переорієнтація на суходільну логістику (через Польщу, Румунію), але пропускна здатність там обмежена, та й постачальники вже підвищили ціни на 20–100 €/т, реагуючи на наш дефіцит. Вітчизняні заводи поки не здатні повністю закрити потребу, потрібні інвестиції в їх розширення. Отже, аграріям варто готуватися до суттєво дорожчої посівної кампанії восени.

Ціни на зерно і олійні. Після виходу росії з «зернової угоди» почалося пожвавлення цін на українське зерно. Зокрема, в портах стрімко зросла ціна пшениці: за продовольчу пшеницю трейдери пропонують близько 230 $/т FOB. Натомість на внутрішньому ринку ріпаку спостерігається просідання гривневих цін – через очікуване введення 10% експортного мита на сою та ріпак (саме ті «соєво-ріпакові правки», проголосовані ВР) переробники знизили закупівельні ціни приблизно до 23 500 грн/т на умовах СРТ-завод. Одночасно валютні ціни на ріпак, навпаки, підросли до ~540–545 $/т FOB, слідуючи за європейськими біржами. Очікується, що найближчим часом на світовий ринок впливатиме хід жнив у ЄС та збільшення прогнозу виробництва ріпаку в Європі. Конкуренція серед українських переробників залишається високою, тож багато хто зайняв вичікувальну позицію до прояснення ситуації з митом.

Елеватори без знижок. Торік, щоб привабити клієнтів і покрити збитки від простою, деякі елеватори надавали фермерам безкоштовне зберігання зерна. Цього року такої щедрості чекати не варто. “Якщо врожай буде добрий і піде вал зерна, жодних знижок на зберігання чи приймання не буде”, – вважає Сергій Щербань, директор компанії SOLAGRO. Він пояснює: витрати елеватора на приймання, сушіння, очистку – це змінні величини (енергоносії, оплата робітникам), а зберігання – постійна витрата, що включає утримання обладнання, споруд, доріг. Торік знижки були питанням виживання, а нині, за великого врожаю, у власників елеваторів немає економічного стимулу працювати «в мінус». Водночас значного підвищення тарифів теж не прогнозують: наприклад, одна з компаній (Volyn-Zerno-Product) залишить вартість зберігання близько 2,8 грн/тоннодень, тільки трохи скоригує ціни на сушіння (через дорожчання газу). Частину зерна фермери планують зберігати альтернативно – у полімерних рукавах. Виробники таких рукавів запевняють, що стримують ціни: зокрема, компанія «Планета Пластик» тримає в наявності подвійну норму рукавів Harwell™ і реалізує їх за ціною минулого року.

Пряма від фермерів до експорту. Український агросектор нині тримається багато в чому завдяки приватним ініціативам і співпраці. Переробні підприємства на кшталт ПП «Славутич-Контакт» працюють безпосередньо з фермерськими господарствами: самі закуповують сировину прямо з поля і власними потужностями очищають, калібрують та фасують готову продукцію (гарбузове насіння, горіхи тощо). Завдяки цьому клієнти (як в Україні, так і за кордоном) отримують гарантовано чистий, сертифікований і безпечний продукт високої якості. Паралельно зернотрейдери на зразок ТОВ «Юнікорнс» підтримують експорт: ця компанія скуповує зернові й олійні у виробників та швидко реалізує їх на різних ринках світу, мінімізуючи ланцюг посередників. Умови роботи зараз складні, але такі професійні гравці допомагають українському зерну знайти шлях до споживача навіть в умовах заблокованих портів. Інноваційні виробники добрив теж роблять свій внесок: наприклад, Центральний інститут інноваційних агротехнологій (ЦІІАТ) та інші вітчизняні компанії розробляють легкодоступні мікродобрива, що частково заміщують імпорт і підвищують ефективність живлення культур.

Погодні умови та зміна клімату

Дощі на Одещині: полегшення запізно. У третій декаді липня на Одещині пройшли нерівномірні зливи з грозами, місцями – з градом. На півдні області випало 32–53 мм опадів (107–177% декадної норми), що значно покращило зволоження ґрунту там. Але на більшості площ північних і центральних районів дощів було лише 9–12 мм (≈30–40% норми), тож ґрунтова посуха триває. Зниження температури і волога дещо допомогли рослинам, проте “на деяких площах вже відбулися незворотні процеси”, констатують науковці НААН. Соняшник уражений посухою: кошики дрібні (11–19 см в діаметрі), рослини висотою подекуди лише 0,8–1 м, спостерігається передчасне пожовтіння, скручування і всихання листя; на окремих полях посіви взагалі дисковано як безнадійні. У більшості районів запаси вологи в метровому шарі ґрунту залишаються недостатніми (12–36 мм), тільки локально на півдні дощі поповнили їх до задовільних 65–87 мм. Для кукурудзи ситуація теж складна: попри початок цвітіння волоті, стан посівів переважно задовільний, але вологозабезпечення оцінюється як незадовільне (≈64 мм в метровому шарі), місцями рослини навіть усихають до завершення наливу зерна.

Агрометеоумови липня. За даними Укргідрометцентру, друга декада липня була дуже спекотною на більшій частині території (за винятком заходу і півночі). Було 4–10 днів з температурою понад +30°C, у найспекотніші 1–5 днів – навіть вище +35°C. Така спека без опадів призвела до посилення повітряно-ґрунтової посухи, яка з півдня поширилась і на центральні та північні області. Особливо негативно це позначилось на коренеплодах – температура ґрунту на глибині 10 см вдень підіймалась до +30–32°C, через що картопля припинила бульбоутворення, а буряки майже перестали нарощувати коренеплоди. Подекуди рослини в’янули і засихали в денні години. На щастя, на заході та півночі локальні дощі підтримали вологу ґрунту на задовільному рівні, хоча сильні зливи місцями полягали посіви, позбивали плоди і спричинили спалахи бур’янів та хвороб. У центральних, східних і південних областях агрометеорологічні умови для пізніх культур залишалися переважно несприятливими аж до кінця липня – посуха тривала, хоч періодичні зниження температур і роса вранці трохи пом’якшували згубний вплив спеки. Загалом синоптики зазначають, що ситуація хоч і тяжка, але не стала критичною – завдяки чергуванню хвиль спеки й прохолоди більшість рослин все ж формують урожай, хоч і менший за потенціал.

Зміна клімату: тривожні прогнози. Метеорологи фіксують сталу тенденцію до потепління: за останні 30 років середньорічна температура в Україні підвищилася на +1,2°C. Причому темпи зростання температур у наших широтах удвічі перевищують середньоєвропейські: +0,82°C за 10 років у окремих регіонах України проти +0,34–0,47°C/10р. у Європі. Це призводить до висушування клімату. За даними WWF-Україна, вже зараз більша частина території країни належить до зон низької забезпеченості водними ресурсами, а до кінця XXI сторіччя ситуація тільки погіршиться. Прогнозні оцінки свідчать, що протягом цього століття сумарний річний стік річок в Україні може скоротитися на 25–50% у більшості регіонів (а на рівнинному південному сході – навіть до –70%). Тобто нас чекає неминуче зростання кількості та тривалості посух. Виняток – хіба що Карпати, де опадів суттєво не поменшає. Уже зараз на одного українця припадає лише ~1 000 м³ локальних водних ресурсів на рік (для порівняння: у Німеччині – ~1 900 м³, у США – 7 400, в Канаді – 94 300). Донбас, Криворіжжя і південь – найбільш вразливі, бо там мінімум власної води і водночас сконцентровані найбільші промислові споживачі.

Прецедент від суду ООН. Міжнародна спільнота також визнає проблему клімату нагальною. Цього тижня історичне рішення ухвалив Міжнародний суд ООН: у консультативному висновку він вперше назвав зміну клімату “терміновою та екзистенційною загрозою” для людства. Судді одноголосно постановили, що всі держави зобов’язані вжити заходів для обмеження глобального потепління до +1,5°C. Невжиття країною належних дій із захисту клімату може розглядатися як порушення міжнародного права. Більше того, суд вказав на можливість того, що країни зможуть подавати одна на одну до суду за шкоду від історичних викидів парникових газів. Тобто створено прецедент, який може відкрити шлях до міжнародних позовів щодо кліматичних збитків. Хоча це лише консультативний висновок (примусу немає), його вплив на майбутні кліматичні переговори та суди може бути значним. Суд також наголосив, що право на чисте і сталє довкілля є одним із фундаментальних прав людини, а підтримка державою викопного палива може суперечити цим зобов’язанням. Екологічні організації привітали рішення як переломний момент у боротьбі зі зміною клімату.

Інновації та нові проєкти

Легкозасвоюване калійне добриво. Український виробник ЗЗР та підживлень Ukravit презентував новинку – концентроване добриво «Авангард NPK Калій» для позакореневого підживлення плодових, овочевих та інших культур. Цей рідкий продукт містить 400 г калію (К₂О) і 2 г амінокислоти проліну в 1 л, має оптимальний pH 6,5–7,5, завдяки чому швидко знімає дефіцит калію в рослинах і сумісний з іншими добривами та пестицидами. Дослідження показали, що калій з добрива засвоюється культурами вже за 10–24 години. Позакореневе внесення цього препарату посилює фотосинтез, підвищує стійкість рослин до хвороб і шкідників, покращує їх водозабезпечення та розвиток коренів. Також зазначається збільшення в плодах вмісту цукрів і вітаміну C та покращення лежкості і транспортабельності врожаю. Фахівці нагадують, що хоча ґрунти України загалом багаті на обмінний калій, засвоєнню заважають посуха, дисбаланс Ca/Mg тощо, тож в умовах стресів позакореневе підживлення калієм – ефективне рішення.

Якісний обробіток ґрунту. Досвід українських аграріїв показує, що сучасна ґрунтообробна техніка допомагає вирішити одразу кілька проблем і підвищити врожайність. Останніми роками через посухи або, навпаки, перезволоження полів агротехнічні роботи ускладнюються. У відповідь фермери інвестують в ефективні агрегати. Наприклад, господарство «Влад» на Кіровоградщині придбало 8-метровий компактор Bednar Swifter для передпосівного обробітку. Мета: вирівняти нерівні поля, підготувати рівномірне посівне ложе і подрібнити грудки після оранки. За словами директора, новий компактор ідеально впорався із завданнями: на 80% площ під технічні культури отримали дружні рівномірні сходи. Агрегат працює на двох глибинах (перший прохід 9–10 см вирівнює після плуга, другий 4–5 см під передпосівну підготовку кукурудзи) і чітко тримає задану глибину по всій площі. Інший приклад – ФГ «Мельниченко» (Черкащина) також придбало компактор Bednar і задоволене якістю роботи: навіть на піщаних грунтах техніка рівномірно готує ложе і не забивається рештками. Фермер зазначає, що після 560 га напрацювання жоден робочий орган ще не довелося міняти, ресурс агрегату високий. Отже, якісний ґрунтообробіток (вирівнювання, збереження вологи, подрібнення решток) прямо впливає на вирівняність сходів і кінцеву врожайність.

Маневрена сівалка для «шахматки». На Харківщині в господарстві «Родіна» знайшли рішення для засівання дрібноконтурних полів. Там багато розрізнених ділянок по 2–40 га – така собі “шахматка” через рельєф і лінії фронту. Великими 9-метровими сівалками на таких клаптиках працювати важко, тож два роки тому придбали компактну зернову сівалку Väderstad Rapid 400C (4 м). Результат: за два сезони новою сівалкою вже засіяно близько 800 га, і агроном Юрій відзначає приємний бонус – вища швидкість сівби. Якщо раніше їхні агрегати сіяли ~10–12 км/год, то Rapid працює на 13–15 км/год, що дає +20% продуктивності. Сівалку агрегатують із трактором 200 к.с., чого цілком достатньо. Досягти такої швидкості дозволяє кілька чинників: швидка централізована заправка насіння і добрив, агресивні дискові сошники, що якісно ріжуть і загортають насіння, та мобільність короткої машини (краще маневрує на невеликих ділянках). За словами агронома, сівалка повністю виправдала сподівання – тепер сівба навіть на складних полях проходить без простоїв, з високою точністю та меншими витратами часу.

Нові ягідні ніші. В Україні продовжують з’являтися унікальні для нашої країни проєкти. Цього тижня стало відомо про першу промислову плантацію ірги (ягода, відома як саскатун або serviceberry). Фермер Олег Левченко з ТОВ «Діамантова ягода» (Київщина) висадив 20 га ірги – досі цю культуру у нас вирощували лише аматори на кілька соток. Ірга дуже популярна в Канаді та північних штатах США, а от великих комерційних насаджень у Європі практично немає. Ягода зовні схожа на лохину, але солодша на смак і містить масу корисних речовин (потужний антиоксидант). Посадковий матеріал фермер замовляв заздалегідь у розсадниках. Наразі вся площа (20 га) забезпечена краплинним зрошенням. Перший товарний врожай планують отримати вже наступного року, очікувана віддача – 10–15 тонн ягід/га. Ірга має ряд переваг: невибаглива до ґрунтів, зимостійка, майже не хворіє і не уражується шкідниками. До того ж достигає рано (на початку літа), коли інші ягоди ще не масово на ринку. Підприємець уже веде перемовини з торговельними мережами щодо збуту та планує розширювати плантації – фактично він стане першим постачальником ірги в значних обсягах в Україні. Цей проєкт – чудовий приклад пошуку нових ніш: світовий ринок ірги майже вільний, тож український фермер має шанс стати піонером і монополістом у перспективній ягідній галузі.

Попри всі виклики – від війни до погодних аномалій – український агросектор демонструє стійкість і креативність. Фермери оперативно реагують на загрози шкідників (зупинили сарану, контролюють совку), адаптуються до кліматичних примх (шукають вологу, впроваджують стійкі технології), засівають і збирають врожаї навіть під обстрілами. Врожай 2025 поступово наповнює засіки – вже мільйони тонн збіжжя зібрано, і хоча втрати в окремих регіонах великі, загальний потенціал виглядає обнадійливо. На ринку – структурні зміни: перебудова логістики, стрибки цін, нові правила гри з добривами й експортними митами. Але аграрії не сидять склавши руки: вони впроваджують інновації – від нових добрив і техніки до освоєння незвичних культур, щоб підвищити ефективність і знайти нові джерела доходу. Усе це дає підстави сподіватися, що українське сільське господарство вистоїть у цей складний час і закладе основу для майбутнього відновлення та зростання.