🌽 Основні види кукурудзи: повний огляд сортів, їх призначення та особливості

Види кукурудзи за типом зерна: огляд основних різновидів

Кукурудза звичайна (Zea mays L.) — один ботанічний вид, і саме під такою назвою вона стоїть у Держреєстрі. Те, що в побуті називають «видами кукурудзи», з погляду ботаніки — підвиди за будовою ендосперму зернівки: співвідношенням твердого рогоподібного й м’якого борошнистого крохмалю.

Зубовидна кукурудза (Dent corn)

Опис і морфологія: Зерна зубовидної кукурудзи великі, подовжені, при дозріванні утворюють характерну увігнуту «вм’ятину» на верхівці – звідси й назва типу. Ендосперм має змішану структуру: тверда (склоподібна) частина оболоняє зернівку з боків, тоді як центр заповнений м’яким борошнистим крохмалем. Така структура зумовлює найбільшу врожайність серед усіх типів кукурудзи – зубовидна кукурудза найпродуктивніша і найпоширеніша у світовому зерновому виробництві. Забарвлення зерен зазвичай жовте або біле, причому жовтозерні гібриди переважають для технічних цілей, а білозерні цінуються у харчовій промисловості (дають світліше борошно).

Призначення: Зубовидну (польову) кукурудзу вирощують головно на зерно для подальшої переробки. Її основне призначення – кормове і технічне. Понад 85% врожаю в США йде на корм худобі або експорт як фуражне зерно. З зерна зубовидної кукурудзи також виготовляють крупи і борошно (наприклад, кукурудзяне борошно для тортілья чи чипсів), крохмаль, глюкозно-фруктозні сиропи, спирт (біоетанол) та інші продукти переробки. Високий вміст крохмалю (~70–75%) і значна біомаса стебел робить зубовидні сорти придатними для силосу (корму у вигляді квашених подрібнених рослин) та виробництва біопалива.

Приклади сортів: В Україні популярні різні гібриди з зубовидним зерном (наприклад, з ФАО 300–350), що характеризуються високою врожайністю зерна і силосної маси. Більшість сучасних високоврожайних гібридів кукурудзи належать до зубовидного або напівзубовидного типу зерна.

Властивості: Зубовидні гібриди мають розвинену листостеблову масу і великі качани. Вони, як правило, пізньостигліші за кременисті, проте забезпечують більший збір зерна з гектару. Вміст крохмалю в зерні – близько 70%, білка – ~10%, жиру – 4–5%. Зубовидна кукурудза менш холодостійка, проте добре реагує на інтенсивні технології вирощування і є базою для селекції на підвищення врожайності.

Кремениста кукурудза (Flint corn)

Опис і морфологія: Кремениста кукурудза має округлі, гладенькі зерна з дуже твердою, “склоподібною” оболонкою. Тверда (рогоподібна) частина ендосперму у кременистих зернах охоплює всю зернівку з усіх боків, а м’який крохмаль розташований лише у центральній частині. Завдяки цьому кременисті зерна надзвичайно тверді – назва “кремениста” походить від твердині, подібної до кременю. Зерно блискуче, часто різнокольорове – кременисті різновиди мають найбільше різноманіття забарвлення серед усіх типів кукурудзи.

Призначення: Кремениста кукурудза використовується як у продовольчих, так і в кормових цілях. Через високу твердість зерна її часто переробляють на крупу (наприклад, для поленти або мамалиги), кукурудзяні пластівці та палички. Також кременисті сорти придатні для годівлі тварин (їх можна згодовувати у подрібненому вигляді).

Властивості: Кремениста кукурудза, як правило, скоростигліша і холодостійкіша за зубовидну. Рослини добре облистнені, можуть гілкуватись (давати пасинки), часто формують кілька дрібніших качанів. Вміст крохмалю в зернах ~65–75%, білка до 18% – трохи вище, ніж у зубовидної. Через низький вміст м’якого крохмалю кременисті зерна при обмолоті менше травмуються і краще зберігаються (стійкіші до пліснявіння). Однак через твердість вони гірше розварюються, тому менш придатні на борошно.

Борошниста кукурудза (Flour corn)

Опис і морфологія: Борошниста або крохмалиста кукурудза має дуже м’яке зерно, майже повністю складене з борошнистого ендосперму. Зернівки великі, зверху дещо округлі і сплюснуті з боків, з матовою поверхнею. Тверда (рогоподібна) частина ендосперму у таких зернах майже відсутня. Завдяки цьому зерно легко розмелюється на дрібне борошно – звідси назва підвиду. Колір зерен борошнистої кукурудзи може бути різним: поширені білі та кремові сорти, а також кольорові (сині, фіолетові) різновиди.

Призначення: З м’яких зерен легко молоти борошно для випічки коржів, хліба, приготування каш. Сьогодні борошнисті сорти застосовуються також у промисловості: їхнє зерно з високим вмістом крохмалю (>80%) використовують для отримання крохмалепатокової продукції (крохмаль, патока, глюкоза) та спирту. Через м’яке зерно і низьку урожайність борошнисту кукурудзу вирощують обмежено, переважно для спеціалізованих потреб.

Властивості: Борошниста кукурудза дуже багата на крохмаль (до 80-85%) і має відносно менше білка (~10-12%) та жирів (~5%). Через високу гігроскопічність (зерно вбирає вологу) її важко зберігати – зерно швидко відволожується і може пліснявіти. Тому його слід добре просушувати після збору. Врожайність борошнистих сортів значно нижча за сучасні гібриди, часто рослини мають тонкі стебла, які полягають, та дрібні качани.

Солодка кукурудза (цукрова кукурудза, Sweet corn)

Опис і морфологія: Солодка кукурудза – це різновид, зерно якого у молочній стиглості накопичує велику кількість цукрів замість крохмалю. Генетично це обумовлено рецесивними мутаціями (наприклад, ген su1), які уповільнюють перетворення цукрів на крохмаль в ендоспермі. В результаті зерна на качанах солодкої кукурудзи на момент збору мають високий вміст сахарози (8-18%) і низький вміст крохмалю. Коли зернівки дозрівають і висихають, їхня шкірка зморщується і морщиниста структура ендосперму стає напівпрозорою – це характерна ознака сухого насіння цукрової кукурудзи. Зерна солодкої кукурудзи за розміром середні, за формою можуть бути схожі на зубовидні, але зморщені при висиханні. Забарвлення – зазвичай жовте або біле, також трапляються двоколірні сорти (жовто-білі) та рідкісні пурпурові у декоративних форм.

Призначення: Цукрова кукурудза – овочева культура, яка вирощується для споживання людьми в стадії молочної стиглості. Її качани вживають вареними або печеними (кукурудза на качанах), консервують у банках або заморожують зерна для подальшого використання в кулінарії. Солодка кукурудза не придатна для перемолу на крупу чи годівлі худоби в сухому вигляді, оскільки зріле зерно дрібне, зморщене і містить мало крохмалю.

Приклади сортів: Сучасна селекція створила безліч гібридів солодкої кукурудзи. Вони поділяються на підтипи за генами солодкості: нормальні (su1) – з вмістом цукрів ~10% у молочній стадії, цукрові покращені (se) – солодші і більш ніжні, та суперсолодкі (sh2) – з удвічі-втричі вищим вмістом цукру і здатністю довше зберігати солодкість після збору. За Держреєстром на 15.07.2025 в Україні допущено 129 сортів і гібридів кукурудзи цукрової, 32 з них — від українських заявників: «Спокуса» (2007), «Марічка» і «Медунка» (2013), «ДН Намисто» (2015), «Ларус» і «Юрмала» (2019), «Джамала», «Джульєтта», «Білий Кролик» (2020), «Український Біколор» (2022), «Євгелія» (2025). Обираючи сорт, дивіться на тип солодкості (su, se чи sh2), строк від сходів до збирання і призначення — свіжий ринок чи консервування.

Властивості: Рослини солодкої кукурудзи зазвичай невисокі, сильно кущаться і можуть формувати 2–4 качани на стеблі. Культура вимоглива до вологи (потребує зрошення), оскільки для соковитості качанів потрібне постійне надходження води. Зерна в молочній стиглості містять ~10–15% цукрів (сахарози), багато водорозчинних полісахаридів (декстринів) та розчинних білків, майже не містять крохмалю. Смакові якості – ключова властивість солодкої кукурудзи: сучасні гібриди значно солодші за старі сорти, деякі мають фруктовий післясмак. Водночас вони вимагають ізоляції при вирощуванні (особливо суперсолодкі), щоб не перезапилитися з кормовою кукурудзою і не втратити солодкість.

Кукурудза для попкорну (лопаюча, розлусна кукурудза)

Опис і морфологія: Лопаюча кукурудза (Zea mays everta) – це різновид кременистої кукурудзи, зерна якої дрібні, дуже тверді та вибухають при нагріванні. Форма зерен буває двох типів – “перлова” (округла) або “рисова” (загострена). У попкорнових зернах переважає склоподібний ендосперм, борошниста частина зосереджена лише біля зародка. Завдяки цьому при нагріванні волога всередині зернини перетворюється на пару і розриває твердий оболонковий шар, зернина вибухає, розвертаючись білим пухким пластівцем. Зерно попкорну – найменше за розміром серед кукурудз, качани дрібні, але рослини часто формують багато качанчиків і кущаться.

Призначення: Головна сфера використання – харчова: з лопаючої кукурудзи роблять попкорн, один з найпопулярніших перекусів у світі. В аграрному виробництві попкорн займає невелику нішу, його вирощують зазвичай за контрактами для переробників або для місцевого ринку. У Держреєстрі на 15.07.2025 — дев’ять гібридів кукурудзи розлусної, серед них українські «Фурор» і «Шанс» (2014), «ДН Тайфун» (2016), «ДН Циклон» (2018), «ДН Карамель» (2020) і «ДН Старт» (2023).

Властивості: Зерно кукурудзи-попкорну характеризується найвищим вмістом білка серед усіх типів – до 14–16%, тоді як крохмалю менше (близько 60–65%). Це сприяє кращому “вибуханню” зерна. Оптимальна вологість зерна для попкорну – ~13,5–14%; надто сухе зерно гірше вибухає. При вибуханні сформовані пластівці бувають двох форм: “метелик” – пухкі з розгалуженими крильцями (такі більш ніжні, їх люблять в кінотеатрах), та “гриб” – кулясті й міцні (менш ламкі, підходять для глазурування карамеллю). Урожайність попкорнових гібридів нижча, ніж у зубовидних, зате вони доволі стійкі до хвороб. Зберігати врожай слід обережно, щоб не пошкодити зернівки і не знизити їх здатність до вибухання.

Воскова кукурудза (Waxy corn)

Опис і морфологія: Восковидна (воскова) кукурудза – це особливий різновид, зерно якого зовні схоже на зубовидне (великі гладкі зернівки), але має незвичайний крохмальний склад. У восковій кукурудзі мутантний ген Wx зумовлює утворення крохмалю, що майже повністю складається з амілопектину (≈100%). Амілопектиновий крохмаль не кристалізується, надаючи зерну “клейкої”, воскової консистенції – звідси назва. Восковидна кукурудза була вперше виявлена в Китаї (1908 р.) і довгий час існувала лише як локальна азійська культура. Зерна воскової кукурудзи зазвичай жовті або білі, за формою і розміром – як у дрібної зубовидної.

Призначення: Основна цінність воскової кукурудзи – особливий крохмаль. Крохмаль з 100% амілопектину має високу клейкість і прозорість, подібний до тапіокового, тому його широко застосовують як натуральний згущувач у харчовій промисловості (соуси, пудинги) та для технічних потреб (клеї, текстильні аппрети). У тваринництві восковидну кукурудзу цінують як корм: дослідження показали, що худоба на відгодівлі дає більші прирости маси на раціоні з восковим зерном, порівняно зі звичайним. Комерційне вирощування воскової кукурудзи зазвичай ведеться за контрактом – агропідприємства купують у фермерів весь врожай для переробки. На світовому ринку частка воскової кукурудзи невелика; найбільше її вирощують і споживають у Китаї.

Приклади сортів: В Україні ця ніша вже є: у Держреєстрі на 15.07.2025 — 12 гібридів кукурудзи восковидної, зареєстрованих у 2015–2025 роках; там, де вказане ФАО, воно становить від 230 до 409.

Властивості: Зерно воскової кукурудзи має підвищений вміст декстринів (проміжних продуктів гідролізу крохмалю), дуже добре перетравлюється тваринами. Урожайність цих гібридів зазвичай трохи нижча, ніж у звичайних зубовидних, а біологічна стійкість – дещо гірша (білі восковидні форми схильні до пошкоджень під час збору і сушки). Зберігання врожаю потребує обережності, бо м’які зерна можна легко травмувати механічно.

Декоративна кукурудза (Ornamental corn)

Опис та призначення: “Декоративна” – не окремий ботанічний підвид, а збірна категорія для різновидів кукурудзи, які мають яскраве забарвлення зерен та/або незвичну форму качанів і вирощуються з естетичною метою. Декоративні качани зазвичай збирають до повного висихання, потім лушпиння (обгортки качана) відгортають назад і підсушують разом з качаном, щоб він мав “букетний” вигляд.

Морфологічні особливості: Декоративні сорти можуть належати до різних підвидів за типом зерна – зустрічаються декоративні форми зубовидної, кременистої, розлусної і навіть солодкої кукурудзи. Основна їхня відмінність – колір зерен. Пігментація зернівки може проявлятися у трьох шарах: перикарпі (околопліднику), алейроновому шарі або в самому ендоспермі. Розмір качанів декоративних форм часто невеликий (10–15 см), щоб їх було зручно використовувати в композиціях.

Властивості: З огляду на декоративне призначення, основна “властивість” цих різновидів – яскравий вигляд. Урожайність та агротехнічні показники для них вторинні. Як правило, декоративні сорти є відкритозапилюваними (негібридними), тому мають більш різноманітний фенотип.

Часті запитання

Чим сорт кукурудзи відрізняється від гібрида?

Сорт — стабільна популяція, з якої можна залишати насіння на наступний рік; гібрид F1 — потомство двох чистих ліній з ефектом гетерозису лише в першому поколінні, тому насіння купують щороку. У Держреєстрі гібриди F1 — 1 502 із 1 627 записів кукурудзи звичайної, сортів лише 8; у побуті «сортами кукурудзи» називають і те, і те.

Що означає число ФАО і яке обрати для Черкащини?

ФАО — індекс скоростиглості, а не кількість днів: сотні вказують групу стиглості (100–200 ранньостиглі, 201–300 середньоранні, 301–400 середньостиглі, 401–500 середньопізні), десятки — положення в групі. Для центрального регіону профільні видання називають коридор ФАО 260–400; що дорожче сушіння, то ближче до нижньої межі варто триматися.

Які види кукурудзи існують?

Ботанічно це один вид — кукурудза звичайна (Zea mays), а «види» — її підвиди за будовою зерна: зубовидна, кремениста, борошниста (крохмалиста), солодка (цукрова), лопаюча (попкорн), воскова і плівчаста. Декоративна кукурудза — не підвид, а призначення яскравих форм будь-якого з них.

Чи приймає елеватор солодку (цукрову) кукурудзу?

Ні. Закупівельні ціни на нашому сайті стосуються зерна кукурудзи за ДСТУ 4525:2006 — зубовидних і напівзубовидних гібридів кукурудзи звичайної. Солодку кукурудзу збирають у молочній стиглості як овоч, а розлусну й воскову продають за контрактами з переробниками.